Юридичне бюро Володимира Яблонського

Блог для оперативного інформування про нашу діяльність та про події в галузі права.

субота, 5 грудня 2009 р.

Експерти-фальсифікатори

Судово-медичні експерти грубо та навмисно порушують нормативні акти Міністерства охорони здоров’я. Вони проводять судово-медичні експертизи без обстеження потерпілого та за його відсутності, що є порушеннями вимог пункту 4.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р.№ 6 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 р. за №255/791) . Ці порушення мають масовий характер.

В той же час, у відповідності з пунктом 4.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих, проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості.

Таким чином, зміст Правил свідчить про те, що в експертному висновку обов’язково повинні бути зазначені ті виняткові випадки, які стали підставою проведення судово-медичної експертизи без обстеження потерпілого.

Начальник Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України В. Г. Бурчинський вважає, що виняткові випадки, які стали підставою проведення судово-медичної експертизи без обстеження потерпілого, не повинні відображатися в експертному висновку.

Про це свідчить зміст відповідей отриманих на мої запити щодо надання письмових відомостей про виняткові випадки за наявності яких судово-медична експертиза провадиться за відсутності потерпілого та про порядок відображення в експертному висновку судово-медичної експертизи вказаних виняткових випадків.

Пан Бурчинський вперто відмовляється назвати перелік цих виняткових випадків, що може свідчити про його особисту зацікавленість в приховуванні масових порушень, які вчиняють судово-медичні експерти.

У відповідності з статтею 75 Кримінально-процесуального кодексу України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

Як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджувальних питань. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Згідно із частиною четвертою статті 77 Кримінально-процесуального кодексу України якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок.

Точка зору начальника Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України В. Г. Бурчинського суперечить вимогам Кримінально-процесуального кодексу України. Він вважає, що експертизу встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень може здійснювати експерт, який не є фахівцем у відповідній галузі медицини.

Ось приклад(витяг з листа №3910/1 від 13.11.2009 р.):

…«Висновок експерта №976Е, складений судово-медичним експертом Київського міського бюро судово-медичної експертизи Трачом В.П. в період з 27.06.2008 р. до 17.07.2008 р.
Безпосередній огляд підекспертного і в цьому випадку є недоцільним, оскільки судово-медичний експерт не є фахівцем в галузі неврології та рентгенології і може базувати свої підсумки виключно на даних медичних документів.»

Мітки: ,